Словник української мови (1937)/гребінь

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гребінь
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гре́бінь, ня, м. 1) Прядильный гребень. Чуб. VII. 409. Вас. 200. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. I. 178. 2) Гребенка, гребешок. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало. Ном. 3) Доска с зубьями, составляющая часть каблука. См. Каблук 2. Шух. I. 228. 4) Подобная гребню часть решітки. См. Решітка 5. Шух. I. 167. У Вх. Зн. 12 = решітка 5. 5) Гребень, верхняя грань вещи, стоячая полоса, напр.: гребень на крыше. (Залюбов.). Шух. I. 91, 117. Клуню покриєш стару, та на коморі гребінь виложиш. О. 1862. IX. 7. Гребень горы или подобного ей возвышения. З того боку — провалля і з сього боку провалля, а по середині гребінь. Грин. II. 59. Гребень волны. Од берега до берега на Дніпрі появився білий гребінь, неначе біла грива величезного коня. Левиц. Пов. 351. 6) Украшение на нижней части медной курительной трубки. Шух. I. 276. 7) Гребешок на голове птиц. Ум. Гребіне́ць, гребінчик. Ув. Гребени́ще. Бери, милий, днище й гребенище. Чуб. V. 1074. 8) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 190.