Словник української мови (1937)/гривня
| ◀ гривнок | Словник української мови Г гривня |
гривонька ▶ |
|
Гри́вня, ні, ж. 1) Медная монета в 3 к., в иных местностях 2½ коп. О. 1861. XI. 109; 1862. IV. 94. Став у брамі з мішком грошей і усім дає по гривні. Рудч. Ск. II. 163. Сказав на гривню правди. Ном. № 6900. 2) — золота́. Червонец? Обдарована Марусенька гривнями золотими, талярами битими. Лукаш. 153. Ум. Гри́венька. Наш пан дав по гривеньці, пані п'ятака. Чуб. III. 242. Ув. Гривня́ка. Г. Арт. (О. 1861. III. 112). Ентелові ж дав на кабаку трохи не цілую гривняку. Котл. Ен. II. 24.