Словник української мови (1937)/гримотіти

by Борис Грінченко

◀ гримотати

Словник української мови Борис Грінченко Г гримотіти

гримотня ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гримота́ти, чу́, чеш, гл. и гримоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Грохотать, греметь. Мнж. 22. Коли це стукотить-гримотить, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. II. 66. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім гримотати. Мет. 452.