Словник української мови (1937)/грис

by Борис Грінченко

◀ грипик

Словник української мови Борис Грінченко Г грис

грисяк ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Грис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий грис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Висівки. 2) Молотый крупно овес с ячменем, посыпанный солью; служить для выкормки скота.