Словник української мови (1937)/гробар

by Борис Грінченко

◀ гробак

Словник української мови Борис Грінченко Г гробар

гробки ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гроба́р, ря́, м. Могильщик, гробокопатель. Вх. Зн. 51. Дістали від гробаря кістку з мерця. ЕЗ. V. 186. Була раз холера, і вмирало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати. Гн. II. 254.