Словник української мови (1937)/громадити
| ◀ громада | Словник української мови Г громадити |
громадитися ▶ |
|
Грома́дити, джу, диш, гл. Сгребать (о сене, скошенном хлебе, горящих угольях). Пішли сіна громадити. Рудч. Ск. I. 80. Кочергою жар громадила. О курах: гресть лапами. На улиці півничок громаде. Мет. 122.