Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/грядка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
грядка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гря́дка, ки, ж. 1) Гряда, грядка. Сидить як морква в грядці. Ном. № 10957. Угор. Ум. Гря́дочка. Чуб. III. 121. 2) = Гряда 2. МУЕ. III. 47. 3) = Гряда 4. Шух. I. 97, 98. 4) Ряд снопов, положенных для обмолачивания. Ану, — каже, — молоти, небоже, скоріш!.. І стане у грядки, і вже так було почне вимахувать ціпом. Сим. 198. 5) Сягну́ти в чужу́ гря́дку. Сойтись с чужой женой. Вх. Зн. 68.