Словник української мови (1937)/грякнути
| ◀ грякати | Словник української мови Г грякнути |
гряна ▶ |
|
Гря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. III. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть с грохотом, стуком. Циган як одрубав гілляку, так і грякнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.