Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/грясти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
грясти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Грясти́, гряду́, де́ш, гл. 1) Быстро и с шумом бежать, ехать. Гряде четвернею коней. Волынск. г. 2) Заимствовано из церк.-слав. яз. Важно итти или ехать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично. К. Псал. 109.