Словник української мови (1937)/грім

by Борис Грінченко

◀ гріло

Словник української мови Борис Грінченко Г грім

грімкий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Грім, гро́му, м. 1) Гром. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли-м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) Раст. Herniaria glabra L. ЗЮЗО. I. 124. Ум. Гро́мик. Мет. 259.