Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/грішити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
грішити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гріши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Грешить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291. 2) Гріши́ти на ко́го. Подозревать кого, взводить напраслину, грешить. Не гріши на бога — чорт діти забрав. Ном. № 933.