Словник української мови (1937)/гуля

by Борис Грінченко

◀ гулюмаха

Словник української мови Борис Грінченко Г гуля

гуля-гуч! ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́ля, лі, ж. 1) Детск. Голубь. О. 1861. VIII. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть… ХС. II. 195. 2) = Сич. Вх. Лем. 406. 3) Нарост, шишка. Набігла гуля за вухом. Закр. Ум. Гулька. Харьк.