Словник української мови (1937)/гулящий
| ◀ гуляточки | Словник української мови Г гулящий |
гумен ▶ |
|
Гуля́щий, а, е. 1) Праздный, свободный, нерабочий, гулевой, незанятый. Гуляща скотина. Чоловік гулящий. Чуб. V. 672. Прокидається такий час, що вони й гулящі бувають і одпочинуть таки як слід. Драг. 172. Все теє гуляще, дак таке випещене. (О. 1862. III. 40). Гуля́щий час. Свободное время. Приходь до мене гулящого часу. Левч. 35. А я осе гулящим часом до вас. Левиц. I. 324. 2) Лишний, ненужный, свободный. Оце сокира гуляща — візьми її. Гулящий кінець мотузка, т. е. ни к чему не привязанный. Чуб. III. 99.