Словник української мови (1937)/гуменний
Зовнішній вигляд
◀ гуменія | Словник української мови Г гуменний |
гуменник ▶ |
|
Гуме́нний, ного, м. По образ. прил. Прикажчик при гумне, надзирающий за работами там; сторож при гумне, гуменщик. Рудч. Ск. I. 87. Kolb. I. 68.