Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гуменний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гуменний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гуме́нний, ного, м. По образ. прил. Прикажчик при гумне, надзирающий за работами там; сторож при гумне, гуменщик. Рудч. Ск. I. 87. Kolb. I. 68.