Словник української мови (1937)/гунька
Зовнішній вигляд
◀ гуньба | Словник української мови Г гунька |
гуня ▶ |
|
Гу́нька, ки, ж. 1) = Гуня. Гол. Од. 44, 75. На тім молодці сірая гунька. Гол. II. 59. 2) Гнусящая, говорящая в нос женщина. Черк. у.