Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гурготіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гурготіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гурготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. = Гуркотіти. Гурготить, стукотить, штири коні біжить. (Колесо.) Чуб. I. 310.