Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гурма

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гурма
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́рма, ми, ж. Толпа. За нею хлопці гурмою ходять. Чуб. V. 215. См. Юрма.