Словник української мови (1937)/гур-гур
| ◀ гургуля | Словник української мови Г гур-гур |
гургуц ▶ |
|
Гур-гур, меж. звукоподражание грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) попід вікнами й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о рассыпавшихся бусах. Як ірвоне з себе корали дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, розкотилися. МВ. II. 160.