Словник української мови (1937)/гусла
| ◀ гуска | Словник української мови Г гусла |
гуслі ▶ |
|
Гу́сла и гу́слі, сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! Чуб. III. 384. На гуслі грає, красно співає. Чуб. III. 274. 2) Скрипка. Вх. Уг. 234. В свадебной песне: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо візьмуть тебе. Мил. Св. 35. Гусла загули… Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Шевч. 331. Ум. Гу́сленьки. Грин. III. 473, гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. Гусовки шмарте до гусевниці. АД. I. 37.