Словник української мови (1937)/гусь

by Борис Грінченко

◀ густрик

Словник української мови Борис Грінченко Г гусь

гусю ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Гусь, меж. Призыв для гусей. Kolb. I. 66. Также:гусь-на́. Вх. Уг. 234.

II. Гусь, сі, ж. 1) Гусыня. Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо.) Ном., стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834). 5. 2) Мн. гу́си. Род игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58. 3) Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821. Ум. Гу́сонька. Всі гусоньки на став полетіли. Грин. III. 628.