Словник української мови (1937)/гучати

by Борис Грінченко

◀ гуч!

Словник української мови Борис Грінченко Г гучати

гучжа! ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гуча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Звучать, шуметь, гудеть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. III. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = Сварити. Вх. Зн. 39.