Словник української мови (1937)/гірко

by Борис Грінченко

◀ гіркнути

Словник української мови Борис Грінченко Г гірко

гіркота ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гі́рко, нар. 1) Горько. Гірко з'їсти, жаль покинути. Ном. № 4775. 2) Горестно, горько, бедственно, тяжело. Обіллється гірко сльозами. Лукаш. Гірко зароби, солодко з'їж. Ном. № 9968. Ум. Гіре́нько, гірке́нько. Неня лиш заплакала гіренько. Федьк. Як гіренько і тяженько було відробляти, — годі і споминати.