Словник української мови (1937)/гірчиця

by Борис Грінченко

◀ гірчити

Словник української мови Борис Грінченко Г гірчиця

гірчичний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гірчи́ця, ці, ж. 1) Горчица (растение и приправа). Каменец. у. Вх. Пч. I. 13. 2) Горький гриб. Угор. 3) — польова. Раст. Sisymbrium Sophia. L. ЗЮЗО. I. 136.