Словник української мови (1937)/давній
| ◀ давнитися | Словник української мови Д давній |
давнісінько ▶ |
|
Да́вній, я, є. 1) Давний. Се, може, є давній бідний невольник із неволі утікає. Макс. (1849). 45. Вони не так старі, як давні. Ном. № 8645. В давній дуже жив він вік. Котл. 2) Древний, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. МВ. I. 16. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. Рудч. Ск. I. 59. 3) Прежний. Давні пригоди боронять від шкоди. Ном. № 1753. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків. МВ.