Словник української мови (1937)/дак
| ◀ дайка | Словник української мови Д дак |
дакоди ▶ |
|
Дак, сз. 1) Так, да, но. Рада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ном. Ой у полі да криниченька, тільки водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. Мет. 459. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям». — «У неї ж одно». — «Дак щоб не було й того». Ном. № 10718. 2) То, так. Єв. Мр. XII. 19. Отоді то Барабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у нього і спать повалився. Мет. 386. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Мет. 48. Дівчино моя Переясловко, поцілуй же мене, моя ластівко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. Мет. 5. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане». — «Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» Чуб. III. 428. 3) Дак же ні. Да нет же. 4) Як нема́, дак нема́. Нет как нет. А в неділеньку рано-пораненьку кізочки як нема, дак нема. Мет. 229.