Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/даремний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
даремний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Даре́мний, а, е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.