Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дармувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дармувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дармува́ти, му́ю, єш, гл. Быть без употребления. Чи в тебе ця сокира дармує? позич її на час. Нема нікде кавал землі, аби дармувала. Гол. III. 41.