Словник української мови (1937)/даром
| ◀ даровний | Словник української мови Д даром |
дарома ▶ |
|
Да́ром, нар. 1) Даром, безвозмездно. Всім дівочкам розпродає, Галочці даром дає. Мет. 302. Піймайте мені перловий вінок, я вам, молода, даром не схочу: первому рибалочці — перловий вінок, другому рибалочці — щирозлотий перстень. Чуб. III. 305. Ті вже повмирали, що даром давали, давно їх нема. Ном. 4626. 2) Напрасно, попусту; без пользы. Вже не даром Левко каже. Кв. II. 249. Нехай таки я не даром житиму на світі. Кв. I. 158. Се щось не да́ром. Это что-то не спроста. 3) Да́ром що = Дарма́ що. Ном. № 405.