Словник української мови (1937)/двигати

by Борис Грінченко

◀ двиг

Словник української мови Борис Грінченко Д двигати

двигатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дви́га́ти, гаю, гаєш, одн. в. дви́гну́ти, гну, гнеш, гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні ногою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, пане брате, людей розбивати. Гол. I. 165.