Словник української мови (1937)/двоє

by Борис Грінченко

◀ двічі

Словник української мови Борис Грінченко Д двоє

двоєм ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. Ном. У його двоє діл. Лебед. у. Почав їх (учеників) посилати по двоє. Єв. Мр. VI. 7.