Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/двуличний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
двуличний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Двули́чний, а, е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемерный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.