Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/двісті

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
двісті
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дві́сті, двохсо́т, чис. Двести. Єв. Мр. VI. 37. Покидаю тобі, молода дівчино, козаченьків двісті. Мет. Вона мене добре знала, на сто рублів повіряла, а на двісті прищитала, сірі воли грабувала. Чуб. V. 1093.