Словник української мови (1937)/двісті

by Борис Грінченко

◀ двіста

Словник української мови Борис Грінченко Д двісті

двіцалівка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дві́сті, двохсо́т, чис. Двести. Єв. Мр. VI. 37. Покидаю тобі, молода дівчино, козаченьків двісті. Мет. Вона мене добре знала, на сто рублів повіряла, а на двісті прищитала, сірі воли грабувала. Чуб. V. 1093.