Словник української мови (1937)/дерга
| ◀ дерво | Словник української мови Д дерга |
дергавка ▶ |
|
Де́рга, ги, ж. 1) Дерюга. Толстая и грубая ткань. Він лежав, дергою вкритий. Екатер. г. (Залюбовск.). 2) Попона. Черкас. у. Прикрили (коня) царського дергою. 3) Женская шерстяная одежда, носимая старыми женщинами вместо плахти, от которой отличается черным цветом. КС. 1889. V. Сумц. № 21—22. (Еней) к Сівіллі прихилився, хватав за дергу і тулився, мов от кота в коморі миш. Котл. Ен. III. 30.