Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дерев'яніти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дерев'яніти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Деревянеть. 2) Твердеть, делаться нечувствительным, коченеть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. I. 496.