Словник української мови (1937)/дерев'яніти

by Борис Грінченко

◀ дерев'яниця

Словник української мови Борис Грінченко Д дерев'яніти

дерев'янка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Деревянеть. 2) Твердеть, делаться нечувствительным, коченеть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. I. 496.