Словник української мови (1937)/деревня
| ◀ деревник | Словник української мови Д деревня |
дерево ▶ |
|
Дере́вня, ні, ж. 1) Лес, деревья. 2) Срубленные деревья, лес для построек. Чуб. VII. 377. Ото ліс, — щоб же ви мені вирубали його!.. — А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить… Рудч. Ск. Недавно прислав мені деревні на повітку. Левиц. Пов. 150. 3) Деревянный дом. Гол. I. 191. Оддай мене, брате, та за міщанина, бо у міщанина новая деревня, новая деревня, великая сем'я. Мет. 281. 4) С удар. на последнем слоге: деревня́, ні́ = Деревінь. Я купив плуг, лишень саму деревню. Каменец. у. Ум. Дереве́нька. Чії бджоли на долині, мої в деревеньці. Мет. 16.