Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/держкий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
держкий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Держки́й, а́, е́. 1) Цепкий, липкий. Глина держка, добра для муру. Миус. окр. 2) Стойкий, устойчивый; о судне также: поднимающий много груза. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.