Словник української мови (1937)/дерун

by Борис Грінченко

◀ дертяний

Словник української мови Борис Грінченко Д дерун

деручкий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Деру́н, на́, м. 1) Грабитель. Піп-дерун дере і з живого, і з мертвого. Чуб. То такий дерун, що з Христа зняв би. Ном. № 7409. 2) Взяточник. 3) Чесальщик шерсти. Вас. 152. Ум. Деруне́ць. Чуб. V. 1164.