Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзвенячий

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ дзвенкач Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзвенячий 		дзвизнути ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзвеня́чий, а, е. Звенящий, звонкий. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. I. 97.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/дзвенячий&oldid=630554