Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзвеніння

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзвеніння
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзвені́ння, ня, с. Звук (звенящий). Мелодії лилися як сльози, то тихо, тихо, то разом заливали всю залу й сповняли її дзвенінням гарного рояля. Левиц. Пов. 264.