Словник української мови (1937)/дзвін

by Борис Грінченко

◀ дзвіжчати

Словник української мови Борис Грінченко Д дзвін

дзвінець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзвін, дзво́ну, м. 1) Колокол. Бубонів, як міський дзвін. МВ. I. 105. У неділю рано задзвонили в дзвони. Мет. 95. 2) Звон. Дати на дзво́ни. См. Давати. 3) Род детской игры. О. 1861. XI. Св. 37. 4) Род писанки. КС. 1891. VI. 37. Ум. Дзвіно́к, дзво́ник.