Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзвінка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзвінка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзві́нка, ки, ж. Бубновая масть в картах. КС. 1887. VI. 463. Йому́ дзві́нка сві́тить. Ему везет.