Словник української мови (1937)/дзенькати
| ◀ дзень! | Словник української мови Д дзенькати |
дзеня ▶ |
|
Дзе́нькати, каю, єш, одн. в. дзе́нькнути, ну, неш, гл. Звонить, звенеть, преимущественно прерывисто, звякать. Отож, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у.