Словник української мови (1937)/дзиглик

by Борис Грінченко

◀ дзигатися

Словник української мови Борис Грінченко Д дзиглик

дзигликовий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзи́глик, ка, м. Стул, табурет, треножник. Одягну тебе, обую, посаджу як паву на дзиглику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиглик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзи́гличок.