Словник української мови (1937)/дзюба
| ◀ дзюб | Словник української мови Д дзюба |
дзюбак ▶ |
|
Дзю́ба, би, ж. Девушка с лицом, изрытым оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Нп. Ум. Дзю́бка.
| ◀ дзюб | Словник української мови Борис Грінченко Д дзюба |
дзюбак ▶ |
|
Словник української мови — Д
дзюба
Борис Грінченко
1937
Дзю́ба, би, ж. Девушка с лицом, изрытым оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Нп. Ум. Дзю́бка.