Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзюбаний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзюбаний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзю́баний, а, е. 1) Поклеванный. 2) Рябой от оспы. Дзюбана дівка. Ум. Дзюбане́нький.