Словник української мови (1937)/дзюбаний
| ◀ дзюбанець | Словник української мови Д дзюбаний |
дзюбань ▶ |
|
Дзю́баний, а, е. 1) Поклеванный. 2) Рябой от оспы. Дзюбана дівка. Ум. Дзюбане́нький.
| ◀ дзюбанець | Словник української мови Борис Грінченко Д дзюбаний |
дзюбань ▶ |
|
Словник української мови — Д
дзюбаний
Борис Грінченко
1937
Дзю́баний, а, е. 1) Поклеванный. 2) Рябой от оспы. Дзюбана дівка. Ум. Дзюбане́нький.