Словник української мови (1937)/дзюбати

by Борис Грінченко

◀ дзюбастий

Словник української мови Борис Грінченко Д дзюбати

дзюбатий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзю́ба́ти, баю, єш, одн. в. дзю́бну́ти, ну, неш, гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господарю, на вашім дворі да три голуби пшеницю дзюбають. Чуб. III. 417. Дзюба́ти насі́ння. Вылущивая, есть семечки (о людях).