Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дибка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дибка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́бка, ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка под что-нибудь. 3) Мн. Ум. от диби.

Дибка́, нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.