Словник української мови (1937)/дибом
| ◀ дибки | Словник української мови Д дибом |
дибошки ▶ |
|
Ди́бом, нар. Дыбом. Бувало покійний Охрім як стане розказувати, царство йому небесне, — дак волос дибом становиться. Рудч. Ск. I. 24. Пропадає, мов порошина з дула, тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала. Макс. (1849). 59. Сівіллу тут замордувало і очі на лоб позганяло, і дибом волос став сідий. Котл. Ен.