Словник української мови (1937)/диктура
| ◀ диктувати | Словник української мови Д диктура |
дикція ▶ |
|
Дикту́ра, ри, ж. 1) Диктовка. Проказав в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная в чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164.