Словник української мови (1937)/димар

by Борис Грінченко

◀ димановий

Словник української мови Борис Грінченко Д димар

димаревий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дима́р, ря́, м. Печная труба. Грин. II. 158, 102. А Максим на пожарище та на попелище подивився… Нема ради! Тільки вітер свище у димарі та в комині. Шевч. 590. Ум. Дима́рик, дима́ричок.